Система позашкільної освіти

Система позашкільної освіти — це система, що характеризується цілеспрямованим функціонуванням навчання, виховання, розвитку та соціалізації особистості у вільний час, з її особливими структурами, зв'язками та відносинами між елементами.

Позашкільна освіта є системним об'єктом як у змістовому, так і в процесуальному його аспектах.

Змістовими компонентами позашкільної освіти є культура, суспільство, природа, люди.

До процесуальних компонентів позашкільної освіти належать сім'я, навчальні заклади (позашкільні, дошкільні, загальноосвітні, професійно-технічні, вищі), бібліотеки, клуби, дитячі, учнівські і молодіжні організації, товариства, засоби масової інформації тощо.

Особливостями системи позашкільної освіти є її цілісність, структурованість, ієрархічність, різноманітність форм організації роботи, взаємозв'язок із середовищем. Основним системоутворюючим елементом в системі позашкільної освіти є діяльність особистості у вільний час.

Система позашкільної освіти в позашкільних навчальних закладах за своїм характером є методичною системою, що передбачає здійснення за певною методикою. Включає такі основні взаємозв'язані елементи: мета і завдання, зміст освіти, форми, методи і засоби здійснення.

Мета та основні завдання позашкільної освіти

Мета позашкільної освіти обумовлюється загальною ідеєю державотворення. Мета пов'язується з проектуванням діяльності.

Визначення та формулювання мети позашкільної освіти здійснюється на трьох рівнях:

1) на рівні держави;

2) на рівні організаційної системи в цілому (навчальних закладів, сім'ї, установ, колективів тощо);

3) на рівні безпосереднього здійснення позашкільної світи (педагог, батьки, діти).

Освіта належить до соціокультурних систем, і традиційно будь-яка освітня система ставить перед собою освітню мету, а як система соціальна – соціально-педагогічну мету.

Освітня мета – формування пізнавальної та практичної компетентностей, отримання знань, навичок для досягнення успіху у житті, для виховання конкурентно¬спроможної людини у нових ринкових відносинах. Відповідно соціальна мета - це допомога дитині в подоланні психологічних труднощів, які виникають у процесах навчання, виховання, розвитку, соціалізації і обумовлені різними чинниками: освітніми, віковими, сімейними, соціальними, індивідуально-психологічними.

Соціально-педагогічна мета орієнтує на створення таких умов соціокультур-ного середовища закладу, які забезпечують всі можливості для формування компетентностей, розвитку активності вихованців, реалізації їхніх потенційних здібностей шляхом соціальної взаємодії з дорослими, в атмосфері доброзичливості, взаємодопомоги, толерантності.

Для того щоб дитина отримала відповідні знання, досягла успіху в житті і відбулася як особистість, в навчально-виховному процесі позашкільного навчального закладу створюються відповідні умови для розвитку її суб'єктної активності, що, у свою чергу, є однією з головних передумов формування пізнавальної та практичної компетентностей, набуття знань, вмінь та навичок. Особистісні ж якості, розвиток творчої та соціальної компетентності, розуміння морально-духовних цінностей формуються тільки в процесі соціальних відносин у соціокультурному середовищі. І таким середовищем може стати для дитини позашкільний навчальний заклад.

Головна мета позашкільної освіти детермінована соціальними потребами та цілями суспільства. Мета конкретизується в державних планах та програмах, урядових рішеннях. Відповідно до чинних державних документів, основна мета позашкільної освіти полягає у навчанні, вихованні, розвитку та соціалізації особистості у вільний час у позашкільних навчальних закладах та інших соціальних інституціях.

Основними завданнями позашкільної освіти є:

• виховання громадянина України, поваги до прав і свобод людини, почуття власної гідності, відповідальності перед законом за свої дії;

• вільний розвиток особистості та формування її соціально-громадського досвіду;

• виховання у вихованців, учнів і слухачів патріотизму, любові до України, поваги до народних звичаїв, традицій, національних цінностей Українського народу, а також інших націй і народів;

• виховання в учнів і слухачів шанобливого ставлення до родини та людей похилого віту;

• створення умов для творчого, інтелектуального, духовного і фізичного розвитку вихованців, учнів і слухачів;

• формування у вихованців, учнів і слухачів свідомого й відповідального ставлення до власного здоров'я та здоров'я оточуючих, навичок безпечної поведінки;

• задоволення освітньо-культурних потреб вихованців, учнів і слухачів, які не забезпечуються іншими складовими структури освіти;

• задоволення потреб вихованців, учнів і слухачів у професійному самовизначенні і творчій самореалізації;

• пошук, розвиток та підтримка здібних, обдарованих і талановитих вихованців, учнів і слухачів;

• вдосконалення фізичного розвитку вихованців, учнів і слухачів, підготовка спортивного резерву для збірних команд України з різних видів спорту;

• організація дозвілля вихованців, учнів і слухачів, пошук його нових форм; профілактика бездоглядності, правопорушень;

• виховання в учасників навчально-виховного процесу свідомого ставлення до власної безпеки та безпеки оточуючих;

• формування здорового способу життя вихованців, учнів і слухачів;

• здійснення інформаційно-методичної та організаційно-масової роботи.

Методи позашкільної освіти

Ефективність позашкільної освіти багато в чому залежить від методів, які використовуються.

Методи позашкільної освіти – це засоби впливу педагога на вихованців, на свідомість, почуття, волю, поведінку, способи педагогічно правильної організації їх життя, трудової діяльності і відносин у ній.

Методи позашкільної освіти є важливими категоріями, що поділяються на:

• методи формування свідомості особистості (бесіди, лекції, диспути, приклади, інтелектуальні аукціони тощо);

• методи організації діяльності (педагогічні вимоги, суспільна думка, вправи, створення виховних .ситуацій, ситуаційно-рольові ігри, соціально-психологічні тренінги, "мозкові атаки" тощо);

• методи стимулювання поведінки (змагання, заохочення тощо).